ПОДАТКОВІ РІЗНИЦІ В НОВОМУ ПОДАТКОВОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ | УБК
Тимчасові та постійні податкові різниці
За визначенням, наведеним у розділі I Податкового кодексу України, податкова різниця виникає між оцінкою та критеріями визнання доходів, витрат, активів і зобов’язань за національними положеннями бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, з одного боку, та доходами і витратами, визначеними розділом III Кодексу, — з іншого.
Порядок відповідного періоду розрізняв два види податкових різниць:
- тимчасова різниця виникає у звітному періоді та анулюється у наступних податкових періодах;
- постійна різниця виникає у звітному періоді й не анулюється надалі.
Розділ II Кодексу передбачав, що платник податку на прибуток відображає тимчасові та постійні різниці у складі фінансової звітності за формою, встановленою Міністерством фінансів, і подає квартальну або річну фінансову звітність разом із відповідною податковою декларацією. Для малих підприємств діяв окремий порядок: вони подавали річну фінансову звітність разом із річною декларацією.
Перехідні положення також містили спеціальну норму: методика бухгалтерського обліку тимчасових і постійних податкових різниць мала затверджуватися в порядку, визначеному Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суб’єкти господарювання — платники податку на прибуток повинні були подавати фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів, зазначених у джерелі.
