ДОХОДИ В НОВОМУ ПОДАТКОВОМУ КОДЕКСІ. ВАЛОВІ ДОХОДИ | УБК
Визнання доходів за правилами Податкового кодексу
Порядок визнання доходів був установлений статтею 137 Податкового кодексу України. Дохід від реалізації товару визнавався на дату переходу до покупця права власності на нього.
Для робіт і послуг датою визнання доходу була дата складення акта або іншого належно оформленого документа, що підтверджував виконання робіт чи надання послуг.
На відміну від Закону про оподаткування прибутку, попередня або авансова оплата товарів, робіт чи послуг не визнавалася доходом і сама по собі не впливала на податкові зобов’язання платника.
Доходи, що враховувалися під час визначення об’єкта оподаткування, поділялися на дві основні групи:
- дохід від операційної діяльності — виручка від реалізації товарів, виконаних робіт і наданих послуг, а також доходи банківських установ;
- інші доходи — зокрема дивіденди від нерезидентів, проценти, роялті, доходи від володіння борговими вимогами, оренди та лізингу, валютних операцій, торгівлі цінними паперами і деривативами, штрафи, неустойки, пеня, безповоротна фінансова допомога та безоплатно отримані товари, роботи або послуги.
Поворотна фінансова допомога, отримана від засновника платника податку, не включалася до оподатковуваного доходу за умови її повернення не пізніше 365 календарних днів від дня отримання.
Кодекс, як і попередній Закон про прибуток, містив перелік надходжень, що не враховувалися під час визначення об’єкта оподаткування. Серед них називалися прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права платника, компенсація за примусове відчуження майна державою, емісійний дохід, міжнародна технічна допомога та інші визначені законом надходження.
Водночас Кодекс відмовився від спеціального правила для продажу товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, за яким дохід раніше визнавався на дату надходження коштів на рахунок або отримання іншої компенсації. Такі доходи мали визнаватися за загальним порядком.
