ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ЗВИЧАЙНИХ ЦІН ЗА ПОДАТКОВИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ | УБК
У розділі I Податкового кодексу України було деталізовано підходи до визначення звичайної ціни. Кодекс передбачав конкретні методи, що використовуються у міжнародній практиці:
- Метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). Звичайна ціна визначається за ціною ідентичних, а за їх відсутності — однорідних товарів, робіт або послуг, що реалізуються чи придбаваються у непов’язаної особи за звичайних умов діяльності.
- Метод ціни перепродажу. За основу береться договірна ціна подальшого продажу товарів, робіт або послуг третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов’язаних зі збутом.
- Метод «витрати плюс». Ціна складається із собівартості готової продукції, товарів, робіт або послуг та націнки, типової для відповідного виду діяльності за порівнюваних умов.
- Метод розподілення прибутку. Визначається прибуток від операції, який розподіляється між її учасниками на економічно обґрунтованій основі, наближеній до результату, якого досягли б непов’язані особи.
- Метод чистого прибутку. Показники рентабельності операції, розраховані за відповідною базою — витратами, обсягом реалізації або активами, — порівнюються з показниками операцій між непов’язаними особами у зіставних економічних умовах.
Порядок застосування цих методів мав установлювати Кабінет Міністрів України.