ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС

Податковий кодекс України: маршрут для бізнесу у 2026 році

Податковий кодекс визначає правила розрахунку податків, реєстрації платників, звітності, перевірок і оскарження рішень. Підприємцеві корисно читати його не як суцільний законодавчий текст, а як карту конкретних операцій: продажів, закупівель, зарплати, дивідендів, імпорту, інвестицій і розрахунків з нерезидентами.

Як розпочати свій бізнес в Україні?

У податковому процесі беруть участь власник, бухгалтер, директор, кадрова служба, юрист і банк. Кожний комерційний договір має бути зрозумілим не лише сторонам, а й обліку: об’єкт, ціна, дата операції, первинні документи та рух коштів повинні збігатися.

Коли потрібна послуга

Система оподаткування обирається разом із бізнес-моделлю. Оборот, маржа, кількість працівників, наявність ПДВ, експорт, пов’язані особи та спосіб виплати прибутку впливають на навантаження більше, ніж формальна назва режиму.

Для власника важливо пов’язати податковий аналіз і супровід бізнесу з фінансовою моделлю, договірною системою і календарем запуску. Формальна дія має давати зрозумілий комерційний результат: право працювати, залучати фінансування, укладати договори, проходити банківську перевірку або починати проєкт без розриву між документами та фактичною діяльністю.

Робота починається з визначення меж завдання. УБК аналізує вихідні відомості, розділяє обов’язкові дії, внутрішні рішення і документи контрагентів, після чого формує маршрут, що відповідає масштабу проєкту та моделі податкового планування, обліку та звітності.

Що змінилося у процедурі

У минулі роки компанії часто працювали з друкованою редакцією кодексу й окремими листами податкових органів, а зміни відстежували за календарем публікацій. Практика будувалася навколо паперових декларацій та особистої взаємодії з інспекцією.

У 2026 році основна комунікація відбувається через електронний кабінет, а реєстраційні дані, звітність, податкові накладні й розрахунки зіставляються автоматично. Кодекс залишається основою, але робоче рішення потребує врахування перехідних положень, профільних законів і актуальних роз’яснень.

Цифровізація скоротила частину технічних операцій, але посилила значення якості вихідних даних. Реєстри й електронні кабінети швидше зіставляють відомості, тому найменування, повноваження, адреси, коди діяльності, фінансові показники та проєктні документи потрібно погодити до подання.

Порівняння попереднього й сучасного порядку допомагає зберегти зрозумілі для ринку терміни та водночас побачити, який документ, реєстраційний номер, рішення, повідомлення або запис у реєстрі підтверджує законне ведення діяльності у 2026 році.

Порівняння підходів: раніше та у 2026 році

Послідовність та основні етапи наданння послуги

Роботу доцільно будувати поетапно. Такий порядок допомагає заздалегідь узгодити комерційну мету, комплект документів і відповідальність учасників, а потім контролювати результат на кожному етапі.

1. описати бізнес-модель, операції та запланований оборот;
2. порівняти загальну і спрощену систему з урахуванням обмежень;
3. визначити потребу в ПДВ та особливості зовнішньоекономічних операцій;
4. налаштувати первинні документи, облікову політику й електронні сервіси;
5. сформувати календар декларацій, платежів і реєстрації документів;
6. щомісяця звіряти облік, кабінет платника й банківські операції;

Кожен етап завершується результатом, який можна перевірити: погодженим рішенням, поданим комплектом, реєстраційним номером, витягом, дозволом, зареєстрованим випуском або іншим підтвердженням за суттю послуги. Такий контроль дає змогу перейти до наступної стадії податкового планування, обліку та звітності без втрати ділової логіки.

Що потрібно для початку роботи

Для первинної оцінки не потрібно збирати всі можливі документи. Достатньо підготувати відомості, які дають змогу визначити застосовну процедуру та скласти точний перелік подальших дій:

• реєстраційні відомості компанії та обрані коди діяльності;
• фінансовий план, ціни, витрати і прогноз руху коштів;
• договори з клієнтами, постачальниками, працівниками й нерезидентами;
• облікова політика і правила підписання первинних документів;
• відомості про ПДВ, єдиний податок та інші реєстраційні статуси;
• електронні підписи, доступи й розподіл повноважень у кабінеті;

Коли частина документів перебуває у банку, депозитарії, власника приміщення, проєктувальника, аудитора, іноземного учасника або державного органу, це окремо зазначається у робочому переліку. Запити можна спрямовувати паралельно, не пов’язуючи весь графік з одним джерелом.

Особливості надання послуги та організаційні моменти

Навіть коли подання відбувається онлайн, основна робота залишається управлінською. Усередині компанії потрібно призначити відповідальних, погодити вихідні дані та забезпечити однаковість документів, які надходять реєстратору, банку, регулятору або контрагенту.

Питання податковий аналіз і супровід бізнесу зазвичай стосується керівництва, бухгалтерії, юриста, технічної або фінансової команди. Рішення цих учасників мають спиратися на єдиний набір вихідних даних і погоджену версію документів.

Ризик виникає, коли компанія обирає режим за розміром ставки, не моделюючи базу оподаткування, ПДВ, зарплатні податки, обмеження витрат і майбутні виплати власникам. Розрахунок потрібно робити на реальних сценаріях.

Доцільно вести реєстр контрольних точок: що затверджено, ким підписано, коли подано, який номер присвоєно, де зберігається електронний оригінал і хто відповідає за наступний строк. Для тривалих процесів установлюється календар звітності, оновлень і повідомлень про зміни.

• щомісячна звірка оборотів і податкових зобов’язань;
• контроль реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування;
• перевірка первинних документів до закриття періоду;
• календар змін ставок, форм і строків звітності;
• підготовка доказів ділової мети та виконання великих операцій;

Що ви отримаєте в результаті

Нормальний результат для власника — не окрема довідка чи запис у системі, а можливість законно й передбачувано вести обрану діяльність, укладати договори, отримувати оплату та підтверджувати свій статус партнерам.

Робочий результат — податкова система, яка відображає реальні операції компанії, підтримує грошовий потік і дає власнику прогноз зобов’язань до ухвалення комерційних рішень.

Після оформлення компанія отримує робочу основу для податкового планування, обліку та звітності: працівники розуміють послідовність дій, документи доступні для перевірки, а власник бачить, як юридичне й адміністративне оформлення підтримує продажі, розрахунки, фінансування та розвиток проєкту.

Податкові правила та пояснення, опубліковані раніше

Податковий кодекс України ухвалили 2 грудня 2010 року, а правила розділу III про податок на прибуток почали застосовувати з 1 квітня 2011 року. У перших редакціях бізнес переходив від Закону про оподаткування прибутку підприємств, категорій валових доходів і валових витрат та правила першої події до облікової моделі визнання доходів, витрат і фінансового результату. Опублікований раніше огляд збережено нижче як предметне пояснення цього переходу, початкових правил амортизації, перенесення збитків, спеціальних операцій, пільг і тодішнього графіка ставок.

Станом на 1 серпня 2026 року об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається на основі фінансового результату до оподаткування за даними фінансової звітності з коригуванням на різниці, передбачені Кодексом. Базова ставка становить 18 відсотків, а для прибутку фінансових установ, крім страховиків, застосовується базова ставка 25 відсотків. Компанія спочатку визначає свою категорію платника, звітний період і набір різниць, а вже потім формує декларацію та додатки.

Платник із річним доходом не більше 40 млн грн може прийняти рішення про незастосування більшості коригувань фінансового результату, зберігаючи прямо встановлені Кодексом винятки. Якщо дохід перевищує 40 млн грн, податкові різниці застосовуються у повному передбаченому обсязі, а звітний календар будується за квартальними періодами. Для робочого податкового маршруту УБК зіставляє фінансову звітність, первинні документи, договори, категорію операцій, декларацію, додатки й дані Електронного кабінету.

Податок на прибуток у 2026 році: робочі контрольні точки

Бухгалтерський фінансовий результат є початковою величиною, але остаточний об’єкт оподаткування залежить від податкових різниць. Підприємство перевіряє амортизацію, резерви, фінансові операції, контрольовані операції, операції з нерезидентами, безоплатні передачі, збитки минулих років та спеціальні правила своєї галузі. Окремо визначається ставка: 18 відсотків для загальної категорії та 25 відсотків для фінансових установ, крім страховиків.

Критерій 40 млн грн впливає і на податкові різниці, і на календар звітності. За доходу в межах критерію платник може один раз для безперервної сукупності відповідних років зазначити в декларації рішення про незастосування більшості різниць. Перевищення критерію означає застосування передбачених розділом III коригувань із такого року; для платників із доходом понад критерій діють квартальні звітні періоди, тоді як визначені статтею 137 категорії звітують за рік.

Фінансова звітність подається разом із декларацією та є її невід’ємною частиною. Актуальна форма декларації містить оновлені додатки, зокрема для систематизації окремих благодійних операцій. Через Електронний кабінет платник може створити, перевірити, підписати й надіслати звітність, отримати квитанції та звірити стан розрахунків із бюджетом. Результат підтверджується узгодженими показниками фінансової звітності, декларації, додатків і особових рахунків.

Питання, які розглядалися у першій редакції: об’єкт оподаткування; доходи й витрати; операційні та інші витрати; витрати, що не враховувалися; основні засоби й амортизація; звичайні ціни; податкові різниці; перенесення збитків; дивіденди; реорганізація; цінні папери; іноземна валюта; оренда житла з викупом; управління майном; сумнівна заборгованість; пільги; ставки та звітні періоди.

За першою редакцією статті 134 об’єктом оподаткування був прибуток із джерелом походження з України та за її межами, визначений як різниця між доходами звітного періоду, собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт і наданих послуг та іншими витратами періоду. Окремо оподатковувалися доходи нерезидента з джерелом походження з України. Така конструкція пояснювала перехід від категорій валового доходу і валових витрат до розрахунку, узгодженого з бухгалтерським обліком.

Розділ I визначав дохід як загальну суму доходу платника від усіх видів діяльності, отриманого або нарахованого протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі в Україні та за її межами. Витрати розумілися як сума витрат платника у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених для провадження господарської діяльності та таких, що спричиняють зменшення економічних вигід через вибуття активів або збільшення зобов’язань.

На відміну від колишнього терміна «валові витрати», нове визначення використовувало бухгалтерські критерії визнання. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт і наданих послуг охоплювала витрати, безпосередньо пов’язані з їх виробництвом або придбанням. Інші витрати враховувалися за правилами Кодексу в тому періоді, у якому вони виникали відповідно до характеру операції та підтвердних документів.

Терміни розділу III застосовувалися у значеннях, установлених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і міжнародними стандартами фінансової звітності. Дані податкового обліку мали підтверджуватися первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансовою звітністю та іншими документами, передбаченими законодавством.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається на дату складання акта або іншого документа, складеного відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує виконання робіт або надання послуг. Таким чином, на відміну від Закону про прибуток, попередня (авансова) оплата товарів (робіт, послуг) не буде визнана доходом і не вплине на податкові зобов'язання платника податку.

Доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються на такі групи: доходи від операційної діяльності, у тому числі доходи від продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, доходів банківських установ; інші доходи, у тому числі, як і за чинним законодавством, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотки, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від оренди / лізингових операцій, доходи від операцій в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, штрафні санкції або штрафи, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги). На відміну від чинного законодавства, сума повернення фінансової допомоги, отриманої від засновника платника податку, у разі повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання не включається до оподатковуваного доходу.

Як і у відповідному Законі про прибуток, Податковий кодекс містить перелік доходів, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Це, зокрема, прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права платника, компенсація (відшкодування) за примусове та відчуження майна платника податку державою, а також емісійний дохід, міжнародна технічна допомога тощо. При цьому Податковий кодекс, на відміну від чинного законодавства, виключається норма, згідно з якою дата отримання доходу у разі продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів - це дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації та в будь-якої іншої форми, в тому числі зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом. Такий дохід буде визнаватися загальною основою.

На відміну від чинного законодавства, Податковий кодекс встановлює, що вартість товарів (робіт, послуг), отриманих платником, визначається з метою включення в дохід на рівні, не нижчому за звичайну ціну. У п. 137.3 Податкового кодексу України передбачає особливості відображення в обліку довгострокових договорів. Так, якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги для довгострокового (більше одного року) технологічного циклу виробництва і якщо такі договори не передбачають їх поетапного постачання, до доходу платник податку самостійно приділяється платнику податків відповідно до ступеня завершення виробництва (послуги експлуатації), що визначається частиною витрат, понесених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за часткам обсягу послуг, що надаються у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, що надаються.

Після передачі покупцем права власності на товари (роботи, послуги) з тривалим технологічним циклом виробництва, виконавець коригує фактичний дохід, пов'язаний з виготовленням таких товарів (робіт, послуг), нарахованих у попередні періоди в період їх виробництва. Окрема норма Податкового кодексу України (c. 137.2) визначено порядок визнання доходів при отриманні коштів цільового фінансування від загальнообов'язкових державних фондів соціального страхування або бюджетів.

На відміну від поточної процедури, згідно з якою фінансування визнається валовим доходом на момент його фактичного надходження, Податковий кодекс передбачає, що в разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, доходи визнаються: (a) обсяг коштів, що дорівнює частині амортизації об’єкта інвестування, частка платника податку, отриманий платником податків з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт; цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), понесених підприємством, та фінансування для підтримки підприємства без встановлення умов для витрачання таких коштів на майбутнє діяльності – з моменту його фактичного отримання; інші цільові кошти - протягом періодів, в яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов передбачуваного фінансування.

Окремі норми Податкового кодексу України, на відміну від чинного законодавства, визначається, що у разі продажу товарів за договором комісії (агентського договору) платника податку - дата отримання доходу від такого продажу - дата продажу товарів, що належать уповноваженому, зазначеній у звіті уповноваженого (агента) (с. 137.5), а дата отримання доходу від продажу іноземної валюти - дата передачі права власності на іноземну валюту. 137.12). Кодекс також передбачає, що дата отримання доходу платника податку від кредитних і депозитних операцій є датою визнання відсотків (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, депозитів (депозиторів), визначених відповідно до правил бухгалтерського обліку. На відміну від чинного законодавства, Податковий кодекс встановлює, що дата отримання інших доходів, окремо не визначена в розділі

III Податкового кодексу України – дата їх виникнення відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Слід також зазначити, що відповідно до п. 7 підрозділ. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» XX Податковий кодекс України не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після 01.04.11 г. в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), що сплачуються у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, в тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування. Витрати в Податковому кодексі (раніше — валові витрати) У статті встановлено склад витрат та порядок їх визнання. 138 Податкового кодексу України. Як і при визначенні доходу, визначення витрат більше не буде враховувати попередні (авансові) платежі.

З метою визначення суми витрат і дати їх настання, платники податків визначатимуть вартість товарів (робіт, послуг), які включатимуть вартість запасів. Тобто, на відміну від чинного законодавства, не тільки витрати на придбання акцій для зменшення об'єкта оподаткування тільки в момент визнання відповідного доходу, але і інші витрати, які будуть включені у вартість. Витрати, враховані при визначенні об'єкта оподаткування, поділяються на; витрати операційної діяльності (вартість реалізованих товарів, виконаних робіт, надання послуг, витрат банківських установ); інші витрати.

Інші витрати, в свою чергу, включають, зокрема: загальні виробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загального виробництва, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на охорону праці та); адміністративні витрати (проводження щорічних зборів, представницьких витрат, відряджень та обслуговування апарату управління підприємством, консалтингу, інформаційних послуг, оплати послуг зв'язку та); маркетингові витрати (пакувальні матеріали, винагорода та комісійні збори продавцям, рекламно-маркетлінгові дослідження (маркетинг), передпродажна підготовка товарів), транспортування, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування та); інші операційні витрати (витрати на операції в іноземній валюті, податки та збори, інформаційна безпека, відсотки (на використання отриманих кредитів, за випущеними облігаціями, на фінансовий лізинг) та); інші витрати звичайної діяльності (добровільно передані (переданих) активів, недобросовісні у раба,

обслуговування та експлуатація екологічних фондів, придбання ліцензій та спеціальних дозволів та)

Витрати на операційну діяльність - вартість товарів (робіт, послуг) складається з витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом таких товарів (робіт, послуг), а саме: прямі матеріальні витрати (сировина, матеріали та напівфабрикати, що складають основу промислових товарів (роботи, послуги); прямі витрати на оплату праці (зарплата та інші виплати працівникам, які займаються виробництвом товарів (робіт, послуг); Знецінення основних засобів виробництва та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг); вартість придбаних послуг, безпосередньо пов’язаних з виробництвом (наданням) товарів, робіт і послуг; інші прямі витрати (за рахунок соціальної діяльності, оренди земельних і майнових часток). Витрати, що формують вартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами звітного періоду, в якому визнається дохід від продажу таких товарів (робіт, послуг). Інші витрати визнаються витратами звітного періоду, в якому вони були здійснені, з огляду на індивідуальні особливості.

Наприклад, нараховані податки та збори включаються до витрат звітного періоду, за який здійснюється таке нарахування. На відміну від чинного законодавства, розділ I Податкового кодексу України містить визначення терміна «маркетингові послуги (маркетинг)». Таким чином, маркетингові послуги - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податку у сфері дослідження ринку, стимулюючи продаж продукції (робіт, послуг), цінової політики, організації та управління переміщенням продукції (робіт, послуг) споживачеві та післяпродажного обслуговування споживача в рамках господарської діяльності такого платники податків. Маркетингові послуги включають, зокрема, послуги з розміщення продукції платників податку у місцях продажу, послуги з дослідження, дослідження та аналіз споживчого попиту, впровадження продуктів (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги).

Інновація Податкового кодексу України – це окреме положення про те, що платник податку має право реєструватися в податковому обліку витрат, підтверджене документами, складеними нерезидентами відповідно до правил інших країн. Податковий кодекс не містить обмежень щодо обліку купівлі паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативного прокату легкових автомобілів при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на гарантійний ремонт та заміну дефектного товару, терміни якого оприлюднюються продавцем товару. Існуюче обмеження (5% від суми валових витрат за звітний податковий період) стосовно страхових витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, крім страхових ризиків, пов'язаних з виробництвом національних фільмів, будівництво яких дозволяється враховувати в розмірі не більше 10% вартості виробництва таких Фільми.

Змінюється розмір обмеження добровільного переказу коштів до бюджетів або неприбуткових установ: замість 2–5% оподатковуваного прибутку попереднього року встановлюється сума, що не перевищує 4% від такого прибутку. Норма pp. 7 Податкового кодексу України передбачає збільшення обсягу поїздок з США. в день, станом на сьогодні, до 02 року, мінімальна заробітна плата, яка була дійсна для працездатної особи 1 січня, звітного податкового року, при розрахунку на добу, а для ділових поїздок за кордон - не вище 0,75 мінімальної заробітної плати, була дійсна для працездатної особи 1 січня звітного податкового року, виходячи з дня.

При цьому розмір щоденної субсидії визначається у випадку відрядження в межах України та країн, громадяни яких в'їжджають на територію, на територію якої не потрібна віза (в'їзд) - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. Відповідно до чинного законодавства, підстава для визнання витрат на таке відрядження. Це були відмітки сторони, яка відряджає, та сторони, яка приймає, у посвідченні, але Кодекс не передбачає існування таких знаків як обов'язкового елемента для обліку витрат на таку відрядження. Нововведення Податкового кодексу України полягає в тому, що витрати можуть бути підтверджені, зокрема, електронними квитками.

Податковий кодекс дозволяється враховувати при податковому обліку витрати на освіту та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації фізичних осіб в іноземних навчальних закладах, якщо наявність свідоцтва про освіту в таких закладах є обов'язковими для певних умов провадження господарської діяльності. На відміну від чинного законодавства, Податковий кодекс передбачає, що платники податків - ліцензіат на виробництво електричної та/або теплової енергії, використовуючи вугілля та/або паливну енергію та/або мазут, у собівартість реалізованих товарів, виконують роботи, послуги, що надаються протягом року до прямого матеріальні витрати замість вартості вугільного та/або мазути, споживаного в технологічному процесі, включається обсяг запасу паливного запасу (вугілля та/або мазути), який створюється для безперебійного постачання електроенергії споживачам.

Сума паливного резерву визначається платником самостійно на основі середньомісячної вартості придбаного палива (повії, мазуту) за попередній рік, але не менше фактичної вартості палива, придбаного протягом поточного місяця (повії, мазуту).

На кінець звітного року скоригований запас на вартість витрат на паливо в технологічному процесі (кортикальне, мазут), а саме: якщо фактична вартість палива (вугілля, мазуту), що витрачається в технологічному процесі, перевищує суму резерву, нарахованого за звітний рік, то вартість реалізованого товару, виконані роботи, послуги, що надаються, збільшуються на суму різниці між вартістю палива, що витрачається в технологічному процесі, і нарахованим резервом за результатами звітного року; якщо фактична вартість палива (вугілля, мазуту) протягом звітного року менша, ніж сума резерву, розрахованого за звітний рік, вартість реалізованого товару, виконані роботи, послуги, що надаються на суму різниці між вартістю палива, що витратилася в технологічному процесі, і нарахованим резерв за результатами звітного року.

Крім того, Податковий кодекс передбачає, що платники податків є ліцензіатами на передачу та/або постачання електричної та/або теплової енергії у звітному податковому періоді у собівартості реалізації електричної та/або теплової енергії, надання послуг передачі та/або постачання електричної та//або теплової енергії також фактично включають витрати, понесені в такому звітному періоді на закупівлю електричної та/або теплової енергії. Зверніть увагу, що відповідно до п. 7 підрозділ. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»

XX Податкового кодексу України витрати не визначені щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (довірених) після 01.04.11 в частині вартості таких товарів (робіт, послуг), сплачених у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, якщо такі аванси були враховані платником податків при складі валових витрат на дату їх оплати, а також під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Для платників податку на прибуток, які перейшли від спрощеної системи оподаткування до загальної, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) за загальною системою оподаткування, вартість таких товарів, робіт, послуг, розроблених під час перебування такого платника за спрощеною системою, включається у вартість витрат оподаткування, пропорційно до суми визнаного доходу. Крім того, згідно з п. 13 підрозділ. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»

XX Податковий кодекс України тимчасово, раніше 01.01.14, дата збільшення доходів житлово-комунальних послуг від надання житлово-комунальних послуг – це дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або на касу платника податку. При цьому підприємства житлово-комунального господарства як частина витрат на продаж житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг на суму грошей, фактично сплачених за них. Інші витрати визнаються загальними відповідно до правил глави. III Податкового кодексу України. Витрати, не враховані при визначенні оподатковуваних прибутків, Як це чинно, ІІІ Податковий кодекс України містить перелік витрат, які не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування доходів.

До них відносяться витрати, не пов'язані з економічною діяльністю (рецепції, презентації, свята, розваги), виплати за комісійними контрактами, агентські контракти та інші подібні контракти, погашення кредитів, кредитів, дивідендів, штрафних санкцій або штрафів. Крім того, в ст. 138, 139, 140 Податкового кодексу України встановлюють обмеження на розгляд окремих витрат при визначенні об'єкта оподаткування. Зосередимося на деяких з них. Таким чином, Податковий кодекс передбачається, на відміну від чинного законодавства, не визнавати в податковому обліку витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів від фізичної особи-підприємця, який сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг з послуг фізична особа - платник єдиного податку, який здійснює діяльність у сфері інформатизації). Окремо слід звернути увагу на обмеження, встановлені Кодексом про облік роялті.

Таким чином, витрати не включають нарахування роялті у звітному періоді на користь: юридична особа звільняється від сплати податку на прибуток або сплачує цей податок за іншою ставкою; особа, яка сплачує податок у складі податків, крім фізичних осіб; нерезидент (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, урану, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України про 21.12.93. Ні. 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення» та нарахування за надання права на використання авторських, суміжних прав на фільми іноземного виробництва, музичних та літературних творів) у розмірі, що перевищує 4% доходу (доходу) від продажу продукції (товарів, творів, послуг) (без ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує року Звітність.

Витрати не включають нарахування роялті також у випадках, коли будь-яка з умов виконується: особа, на користь якої прив'язані до роялті, є нерезидентом з офшорним статусом; Особа, на користь якої приділена плата за такі послуги, не є бенефіціаром (активним) одержувачем (власником) такої оплати за послуги, крім випадків, коли бенефіціар (діючий власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам; роялті оплачуються за об'єкти, права інтелектуальної власності, щодо яких вперше ви втратили своє місце проживання в Україні.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податків щодо визначення особи, чиїм першим виникли (набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані застосовувати до спеціально уповноваженого органу, визначеного КМУ, отримати відповідний висновок; Особа, на користь якої прив'язані до роялті, не підлягає оподаткуванню щодо роялті, в якому він є резидентом. На відміну від чинного законодавства, Податковий кодекс також встановлює, що податковий облік не вчить понесеним (нарахованим) витратам у звітному періоді у зв'язку з придбанням послуг (робіт) у нерезидента для консультування, маркетингу, реклами (крім понесених витрат (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів) у обсяг, що перевищує 4% доходу (доходу) від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (зняття ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному року.

У цьому випадку: Склад витрат не входить до повної суми понесених (нарахованих) витрат у звітному періоді у зв'язку з придбанням нерезидентом послуг (робіт) для консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа на користь якої здійснюються платежі, є нерезидентом з офшорним статусом. Також податковий облік не враховуватиме понесені (рахункові) витрати у зв'язку з придбанням послуг (робіт) у нерезидента для інженерних (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів) у розмірі, що перевищує 5% митної вартості обладнання, що ввезено відповідно до відповідного договору.

При цьому витрати, нараховані у зв'язку з придбанням послуг (робіт) у нерезидента для інженерних послуг, взагалі не включаються до витрат, якщо виконуються будь-які з наступних умов: особа, на користь якої стягується плата за інжинірингові послуги, є нерезидентом, який має статус офшору; Особа, на користь якої приймається плата за такі послуги, не є бенефіціаром (активним) одержувачем (власником) такої оплати за послуги. Новий податковий кодекс – це положення, яке у разі визнання операції недійсним на будь-яких підставах здійснюється попередній перерахунок доходів і витрат (балансової вартості основних засобів): Були відображені в такій угоді.

Фактична вартість остаточно відображеної продукції не включена у витрати платника податку, за винятком вартості продукції, остаточно відхиленої з технологічних причин (продукти, вузли, напівфабрикати) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку у разі продажу такої продукції. При цьому передбачено, що норми збитків/витрат встановлюються Кабінетом КМ, а якщо такі норми не встановлені таких норм платник податку має право самостійно їх визначати та затверджувати їх своїм наказом, за умови обґрунтування їх розміру. Правила, встановлені платником податків самостійно, встановлюються до встановлення відповідних норм КМУ. Також витрати не включають суму фактичних втрат товарів, за винятком збитків у межах норм природних втрат або технічних (виробничих) збитків та витрат від дисбалансу природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищує розмір, визначений КМУ або дозволеним ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначено законодавством України.

Основні засоби та амортизація в Податковому кодексі звернемо увагу на зміни у визначенні поняття «основні засоби» (замість терміна «основні фонди», визначеного в чинному законодавстві), що міститься в pp. 14.1.138 розділів І Податковий кодекс України. Як і у відповідності до чинного законодавства, передбачено два основні критерії визначення основних засобів: Вартість і термін служби. Однак, якщо термін корисного використання (один рік) не змінився, вартість зросла з 1 000 до 2 500 грн. Але давайте зауважимо, що відповідно до п. 14 підрозділ. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» ХХ Податковий кодекс України у 2011 році стандарт для основних засобів залишається у розмірі 1 000 грн. Кодекс максимально наближений до правил визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Добре, згідно з св. 145 Податкового кодексу України розширена класифікація основних засобів податкового обліку передбачає 16 груп основних засобів замість 4 груп у чинному законодавстві. Облік несучої суми основних засобів кожної з груп тепер буде здійснюватися для кожного з об'єктів, що входять до складу окремої групи, включаючи витрати на поліпшення активів, отриманих безкоштовно або в операційному лізингу (орендній), і в цілому за групою як сума балансової вартості окремих об'єктів такої групи. На відміну від чинного законодавства, сума амортизаційних відрахувань окремо не розподіляється у визначенні об'єкта оподаткування, оскільки ця сума буде включена у вартість та інші витрати.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, встановленого платником податків, але не менше мінімально допустимого періоду, встановленого розділом III Податкового кодексу України, щомісячно з місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію об'єкта основних засобів. З метою нарахування амортизації нематеріальних активів Податковий кодекс запроваджує класифікацію таких активів (6 груп) та встановлює строки нарахування амортизації для кожної з цих груп. Запропоновано розрахунок амортизаційних відрахувань для наступних методів: просто, відповідно до якого річний розмір амортизації визначається поділом амортизованої вартості на строк експлуатації об'єкта основних засобів; зменшення чистої вартості, при якому річна сума амортизації визначається як добуток секційної вартості об'єкта на початку звітного року або початкове значення на дату початку нарахування шоку та річного рівня амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотку) розраховується як різниця між одиницею та результатом кореня кількості років корисного використання об'єкта від результату поділу ліквідаційного значення об'єкта на його початкову вартість; прискорене зниження значення надлишку, при якому річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початку звітного року або початкове значення на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, який розраховується відповідно до терміну корисного використання об'єкта та подвоюється. Цей метод використовується лише при нарахуванні об'єктів основних засобів, що входять до складу груп 4 (машин і обладнання) та 5 (транспорт); кумулятивний, згідно з яким річна сума амортизації визначається як добуток амортизованого, і накопичувального коефіцієнта.

Сукупний коефіцієнт розраховується шляхом поділу кількості років, що залишилися до закінчення терміну корисного використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання; виробництво, згідно з яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного щомісячного обсягу продукції (робіт, послуг) та норми виробництва Виробнича ставка амортизації розраховуються поділом амортизованої вартості на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), які компанія очікує зробити (виконати) з використанням майнових активів. На відміну від чинного законодавства, вартість основних засобів, інших інших необоротних та нематеріальних активів, які амортизуються, тепер розуміється як первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших інших необоротних та нематеріальних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної вартості (як у бухгалтерському обліку).

Знецінення малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних колекцій може бути досягнуто у перший місяць використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, що амортизується, а решта 50% - У місяці їх вилучення з активів (отриманих з балансу) у зв'язку з недотриманням критеріїв визнання активом, або в перший місяць використання об'єкта - 100% його вартість. Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за способом, визначеним замовленням на облікову політику для розрахунку амортизації для складання фінансової звітності Таким чином, в податковому та бухгалтерському обліку застосовуються однакові методи нарахування амортизації. Метод зарахування об'єкта основних засобів може бути переглянутий, якщо очікуваний метод отримання економічної вигоди від його використання і повинен відповідати змінам у методі в обліковій політиці. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Податковий кодекс (стаття) 146) також передбачає переоцінку основних засобів, що є аналогом зазначення балансової вартості основних засобів, передбачених чинним Законом про прибуток. При цьому, як і в чинному законодавстві, будь-яка інша переоцінка (дооцінка, уцінка) балансової вартості основних засобів, що здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку, не відображається в податковому реєстрі. Слід зазначити, що п. 6 підрозділ, IV Податкового кодексу України, можливість обліку оцінки обмежена, оскільки розмір майнових активів не включається до переоціненої суми основних засобів, витрачених після переоціненої суми основних засобів, витрачених після переоціненої суми основних засобів, витрачених після 01.01.10 г. До класу все ще дозволено включати витрати на поточний або капітальний ремонт основних засобів у склад витратах у податковому обліку, тобто ліміт на таке атрибуція (10%) розраховується із загальної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Вартість гудвіл, як зазначено в Податковому кодексі та Законі про прибуток, не підлягає амортизації і не враховується при визначенні витрат платника податку щодо того, чиї активи такі гудвіл мали місце. Окремої уваги потребує п. 6 підрозділ. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» ХХ Податкового кодексу України, що встановлює особливості переходу на нові правила амортизації 01.04.11 г. Таким чином, з метою визначення переліку основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нових груп з метою нарахування нарахування, з цієї дати Інвентаризація, здійснена станом на 01.04.11 г.

Вартість, яка амортизується для кожного об'єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, визначається як початкова (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, завершення, перепризначення, реконструкцію та, а також кількість накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку 01.04.11 г. Зверніть увагу, що вищезазначені правила також застосовуються до платників податку у разі переходу від спрощеної системи оподаткування до загальної. Тобто платники єдиного податку зможуть відобразити в податковому обліку амортизацію, нараховану на основні засоби, придбані або виготовлені протягом періоду перебування на спрощеній системі.

Якщо загальна вартість всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних засобів за обсягом податкового обліку 01.04.11, часова різниця, що виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт з використанням прямолінійного методу протягом трьох років. Термін корисної експлуатації основних засобів, інших неточних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з 01.04.11 г. Визначається платником податку самостійно, з урахуванням дати їх введення в експлуатацію, але не менше мінімально допустимого терміну корисного використання, визначеного в статті. 145 розділом III Податкового кодексу України. При цьому початкова вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після 01.04.11 г.

з точки зору витрат, призначених для збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати. У розділі I Податкового кодексу України покращилися підходи до визначення звичайної ціни.

Таким чином, Податковий кодекс передбачає конкретні методи визначення звичайних цін, що використовуються в міжнародній практиці, а саме: метод порівняльно неконтрольованої ціни (продажних аналогів), згідно з яким звичайна ціна визначається ціною ідентичних (або за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) проданих (куплених) не пов'язаних з продавцем (покупцем) особі за звичними умовами діяльності; (a) спосіб перепродажу, згідно з яким договірна ціна товарів (робіт, послуг), що визначається при майбутньому продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем, використовується покупцеві за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних з продажем; метод «холодний плюс», згідно з яким використовується ціна, що складається з вартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), який визначається продавцем, і відповідної марки, звичайної для відповідного виду діяльності для відповідної діяльності за порівняними умовами; метод розподілу прибутку, суть якого полягає в тому, що прибуток від угоди, який визначається

повинні бути розподілені між його учасниками.

Такий прибуток розподіляється на економічно обґрунтованих засадах, що наближає цей розподіл до розподілу прибутку, який був би отриманий учасниками діяльності, якби вони були не пов'язаними особами; метод чистого прибутку на основі порівняння прибутковості угод, які розраховуються на основі відповідної бази (наприклад, витрат, обсягу продажів, активів), з аналогічними показниками прибутковості операцій між непов'язаними особами в порівнянних економічних умовах. Порядок застосування зазначених методів визначення звичайної ціни встановлюється Кабінетом Міністрів.

На відміну від чинного законодавства, Податковий кодекс встановлює перелік офіційних джерел інформації для визначення звичайних цін: статистичні дані державних органів та установ; ціни спеціалізованих аукціонів для торгівлі певними видами продукції, біржових котирувань; інформаційні ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, включаючи електронні та інші банки даних; звіти та сертифікати департаментів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, які визнані офіційними в установленому порядку. Як і зараз, зобов'язання довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, закріплюється за органом державної податкової служби. При цьому, для обґрунтування відповідності ціни господарської операції з рівнем звичайної ціни, платник податку зобов'язаний, на вимогу органу державної податкової служби, обґрунтувати рівень контрактних цін.

Важливим нововведенням Податкового кодексу України є правило, що для товарів (супроводів), раніше ввезених на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (продажу) на митній території України є ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (сумісних послуг), з які податки та збори були сплачені під час митного оформлення таких товарів. Нововведенням також є те, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податку у напрямку підвищення або зниження звичайних цін менш ніж на 20% таке відхилення не може бути підставою для визначення (допустимості) податкового зобов'язання; коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Крім того, Податковий кодекс передбачає, що великий платник податку має право звернутися до центрального органу ДТС із заявою про укладення договору ціноутворення для цілей оподаткування. Ціноутворювальний договір для цілей оподаткування є договором між платником податків та центральним органом ДПС про порядок визначення цін (методів) та їх застосування для цілей оподаткування протягом строку дії такого Порядок укладення та виконання таких договорів повинен бути встановлений Кабміном. Слід зазначити, що новий порядок визначення та застосування звичайних цін наступає на силу з 01.01.13, і до цього часу існує наказ, встановлений нормою п. 1.20 Закону про прибуток.

Згідно з визначенням, наведеним у розділі I Податкового кодексу України, різниця в оподаткуванні – це різниця, що виникає між оцінкою та критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними правилами бухгалтерського обліку (стандартами) або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходів і витрат, впевнений відповідно до ed. III Податкового кодексу України. Визначено два типи податкових розбіжностей: тимчасова - це різниця, яка виникає у звітному періоді та скасовується в наступних звітних податкових періодах; постійна - це різниця, яка виникає у звітному періоді та не скасовується в наступних звітних податкових періодах. Згідно з видом.

II Податкового кодексу України платник податку на прибуток у складі фінансової звітності зазначає тимчасові та постійні податкові відмінності у формі, встановленій Міністерством фінансів, а також подає до податкового органу разом із відповідною податковою декларацією, квартальною або річною фінансовою звітністю (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому процедурою Подання податкової декларації. Малий бізнес, класифікований у такій відповідності, подає Господа, разом із річною податковою декларацією, річну фінансову звітність. Окрема норма податкових розбіжностей також містить окремо. XX «Перехідні положення», в яких у підрозділі. 4 передбачає, що методологія обліку тимчасових і постійних податкових розбіжностей затверджується в порядку, встановленому Законом 16.07.99. У 996-КУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» опубліковано в 01.04.11 г.

Перехідні положення передбачали підготовку методики бухгалтерського обліку тимчасових і постійних податкових різниць та її подальше застосування у фінансовій звітності платників податку на прибуток. Порядок перенесення збитків дозволяв ураховувати від’ємне значення об’єкта оподаткування в наступних періодах до його погашення, з окремими правилами для операцій і видів діяльності, які Кодекс обліковував відокремлено.

Водночас нововведення Податкового кодексу України полягає в тому, що збитки, отримані від проведення заходів, що запатентуються, не враховуються в загальному розмірі збитків і відшкодовуються за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності. Згідно з видом.

XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо передачі збитків у 2011 році здійснюється з урахуванням: (a) якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів у першому кварталі 2011 року є від'ємне значення, то сума такої від'ємної вартості підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року; Розрахунок об'єкта оподаткування за результатами ІІ, II та III кварталів, II та IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємної вартості, отриманої платником податків за перший квартал 2011 року, в рамках витрат таких податкових періодів, що збільшуються до повного погашення такого від'ємного значення.

Стягування операцій спеціального типу в Податковому кодексі України Дивідендний кодекс передбачає механізм стягнення авансового внеску з податку на прибуток при сплаті При цьому, на відміну від поточного замовлення, аванс-платіж не буде утримуватися при виплаті дивідендів: особи; суб'єкти господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування; платники фіксованого сільськогосподарського податку; власник фонду операції з нерухомістю за сертифікати фонду операції з нерухомістю в результаті розподілу доходу такого фонду. Нововведенням Податкового кодексу України є те, що авансовий платіж з податку на прибуток при виплаті дивідендів сплачується за місцем знаходження юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно до частки витрат окремих одиниць у загальній сумі таких витрат платника податку, визначеному в останньому податковому Звіти, подані таким платником податків.

Податковий облік при реорганізації в Україні На відміну від чинного законодавства, у п. 153.15 Податкового кодексу України детально описані особливості податкового обліку при реорганізації юридичних осіб. Таким чином, кошти або майно, отримані від юридичної особи, не включаються до доходу платника податку - правонаступника, припиняється у зв'язку з реорганізацією. Збалансована вартість основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи припиняється, включається до балансової вартості відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податку - правонаступника на дату затвердження акта про передачу та підлягає амортизації в загальному порядку. Вартість акцій, врахованих у податковому обліку юридичної особи, припиняється, включається до вартості резервів правонаступника на дату затвердження акта про передачу.

Якщо дата збільшення витрат, понесених (доступних) юридичною особою, припинена, не відбулася до затвердження закону про передачу, такі витрати враховуються в податковому обліку правонаступника. Такий наступник набуває право на збільшення витрат у загальному порядку, визначеному III Податкового кодексу України. Це правило також стосується: до суми витрат, що враховуються в цьому розділі, в особливий спосіб (витрати на придбання цінних паперів, похідних фінансових інструментів та) і не враховуються у скороченні доходів платника податку до затвердження акта про передачу; до суми доходу, отриманого (досяжного) платника податку, припиняється, а не включається до доходу до затвердження акта про передачу. Від'ємна вартість об'єкта оподаткування звітного періоду, який врахований платником податків, який припиняється, включається до витрат платника податку - правонаступника.

Це положення також застосовується до розміру збитків, які взяті на себе, зокрема, відповідно до цього розділу платника податку, який припиняється (збитки від операцій з цінними паперами, похідними інструментами, правами на вимогу та) Як і в попередній редакції Закону про прибуток, фінансовий результат операцій з цінними паперами та деривативами визначається різновидом цінних паперів та похідних інструментів. У той же час п. 4 підрозділ. 4 в XX Податковий кодекс України встановив, що операції з цінними паперами та деривативами, придбані раніше 01.04.11, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств відповідно до правил, що діють на момент придбання таких цінних паперів, тобто відповідно до норм Закону про прибуток.

Валютний та операцій з іноземною валютою Податковий облік операцій в іноземній валюті зараз максимально наближений до правил бухгалтерського обліку Добре, у розділі III Податкового кодексу України зазначає, що визначення різниці валютних курсів від конвертації операцій, виражених в іноземній валюті, борговій та іноземній валюті, здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Нововведенням Податкового кодексу України є той факт, що у разі придбання іноземної валюти у складі витрат або доходів звітного періоду також включається також позитивна або негативна різниця, відповідно, між курсом іноземної валюти до гриви, в якій купується іноземна валюта, і включений курс, за яким визначається балансовий обмін. вартість такої валюти (за офіційним курсом). Процедура відображення в обліку операцій з фінансового та оперативного нахилу в Податковому кодексі фактично не зазнала змін.

Однак, згідно з п. 9 підрозділ. 4 в ХХ Податковий кодекс України передбачає особливості відображення в обліку податку на прибуток підприємств лізингових операцій за орендними договорами з викупом, укладеним після 01.04.11, але на період не пізніше 31.12.20 г.

Відповідно до цього пункту: орендодавське підприємство збільшує розмір доходу на суму орендної плати, нарахованого фізичній особі (з урахуванням частини лізингового платежу, передбаченої для компенсації частини вартості об'єкта оренди); орендодавець підприємства збільшує розмір витрат звітного періоду за частиною вартості об'єкта оренди, що так відноситься до загальної вартості цього об'єкта, як до суми платежу в оренду, нарахованого в цей строк фізичній особі (в частині лізингового платежу, передбаченого компенсацією частини вартості об'єкта оренди) на загальну суму орендні платежі (в частині лізингових платежів передбачені для компенсації за частину вартості орендованого об'єкта), які будуть стягуватися за весь термін оренди; передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових зобов'язань орендодавця; передача житла на майно фізичної особи в кінці строку дії договору оренди з

погана повага або дострокова, за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини лізингового платежу, передбаченої компенсацією за частину вартості об'єкта оренди), не змінює податкових зобов'язань орендодавця підприємства.

Слід зазначити, що визначення поняття «оренда житла з викупом» наведено в розділі I Податкового кодексу України: це господарська операція юридичної особи, що передбачає, згідно з договором оренди, передачу решти іншій стороні - фізичній особі (орендару) майнових прав на нерухоме майно, будівництво яких не завершено та/або житло за плату за тривалий (до 30 років) період після цього або достроково, за умови повної оплати орендні платежі і відсутність інших тягарів і обмежень на таке житло, житло стає власністю орендаря. Оренда житла з викупом може передбачати призначення права на претензію на оплату за договором оренди договору оренди. Інновація Податкового кодексу України – це визначення особливостей оподаткування діяльності, що здійснюється за договорами управління майном.

За умови, що платник податку, який отримав майно на підставі договору управління (менеджера), відокремився від власного податкового обліку доходів і витрат в контексті кожного договору управління. За рахунок кожного договору управління прибуток від кожного договору управління оподатковується на загальних підставах, а податок сплачується до бюджету керуючого майном. При цьому виплата доходу управлінському монтажнику здійснюється тільки після оподаткування прибутку. Розмір винагороди за управління майном включає дохід керуючого майном від власної діяльності. Кодекс передбачає, що форма звітності за результатами діяльності, що здійснюється за договором управління майном, встановлюється центральним податковим органом. Облік сумнівного боргу в Україні За арт.

159 Податкового кодексу України внесено зміни (у порівнянні з чинним законодавством) правил регулювання податкового обліку сумнівного боргу, які спрямовані на зниження бюджетних ризиків та збереження основних прав платників на коригування податкових зобов'язань у зв'язку з несвоєчасною оплатою покупців, а саме: немає жодної підстави для коригування податкового обліку продавця сумнівного боргу - це затримка платежу на період понад 90 календарних днів з моменту закінчення терміну сплати, який передбачено договором; Платник податку – це продавець, який зменшив дохід звітного періоду на суму сумнівної заборгованості

Щодо «старого» боргу, що виникає внаслідок затримки в оплата товарів, виконаних робіт, надання послуг, заходи щодо стягнення яких здійснювалися раніше 01.04.11, з метою оподаткування, розкриття таких боргів в реєстрі продавця і покупця здійснюється до повного погашення або визнання такого боргу як безнадійний окремим способом, визначеним п. 5 підрозділ. 4 в ХХ Податковий кодекс України. Принцип та звільнення від оподаткування в Україні Податкового кодексу України (статті)

154) передбачає збереження ряду пільгових податкових режимів, зокрема, звільнення від оподаткування прибутку: отримані підприємствами та організаціями, заснованими громадськими організаціями осіб з інвалідністю; отримані від продажу спеціальних продуктів харчування власного виробництва на митній території України; Чорнобильська АЕС; отримана за рахунок міжнародної технічної допомоги, що надається на безпідставній і безвідкличній основі, або за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, як внесок України до Чорнобильського фонду «Укриття» для реалізації міжнародної програми - Плану виконання заходів на майданчику Обв'язки; Державні підприємства «Міжнародний дитячий центр» «Артек» та Український дитячий центр «Молода гвардія» від проведення заходів з оздоровлення та відпочинку дітей. Як і в редакції Закону про прибуток, Податковий кодекс України передбачає особливості пільгового оподаткування прибутку підприємств, отриманих у зв'язку із впровадженням енергозберігаючих технологій та реалізацією енергоефективних проектів.

Також зберігаються особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій, виробників сільськогосподарської продукції. Податковий кодекс зберігає норму, згідно з якою суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані / передані на користь резидентів з метою вітчизняного виробництва з метою виробництва національних фільмів. г. анімовані) та аудіовізуальні твори, включені у вартість суми, не перевищує 10% оподатковуваного прибутку за попередній податковий рік. На відміну від чинного законодавства, Податковий кодекс встановлює, що: будь-які витрати на страхування ризиків, пов'язані з виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10% від вартості виробництва національного фільму) включаються до складу витрат; не підлягають амортизації та повністю включаються до витрат на звітний період витрат платника податку на виробництво національного фільму та набуття прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Початкова редакція перехідних положень передбачала з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року нульову ставку для визначених малих платників податку на прибуток за одночасного дотримання критеріїв доходу, чисельності працівників і рівня заробітної плати. Це положення описує попередній пільговий режим; для сучасної компанії вид пільги, строк її дії та відповідність умовам визначаються лише за чинною редакцією Кодексу.

Це стосується тих платників, які відповідають одному з наступних критеріїв: встановленому в порядку, встановленому законодавством після 01.04.11; в якому протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх формування минуло менше трьох років), річна сума доходу декларується в розмірі, що не перевищує трьох мільйонів гривень і в якій середня кількість працівників за цей період не перевищувала 20 осіб; які були зареєстровані платниками єдиного податку в порядку, передбаченому законом в період до набраного чинності Податкового кодексу України і які за останній календарний рік розмір доходу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень, а середня кількість працівників становила до 50 людина.

При цьому, якщо платники податків застосовують нульову ставку податку, у будь-якому звітному періоді вони досягли показників щодо отриманого доходу, середньої кількості або середньої заробітної плати працівника, з яких хоча б один не відповідає встановленим критеріям, то такі платники податків зобов'язані ділитися прибутком, отриманим у такій звітності період, за основною ставкою податку. Податкові канікули не поширюються на суб'єктів господарювання, створені в період після набуття чинності Податковим кодексом України шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, розподілу, трансформації), приватизації та корпоратизації, а також тих, які здійснюють: діяльність у сфері розваг; виробництво, оптова торгівля, експорт / імпорт підакцизних товарів; виробництво, оптова і роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами; виробництво, масове виробництво та виробництво дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, включаючи органічне походження, які підлягають ліцензуванню відповідно до Закону від 01.06.2000.

Ні. 1775-III «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності»; фінансова діяльність; діяльність з обміну валют; видобуток і продаж корисних копалин загальнодержавного значення; операції з нерухомістю, оренда (в тому числі оренда торгових площ на ринках і / або в торгових об'єктах); діяльність з надання послуг пошти та зв'язку; діяльність з організації тортів (аукціонів) предметів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату; діяльність з надання послуг у сфері радіомовлення відповідно до Закону України 21.12.93. Ні. 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення»; охоронна діяльність; зовнішньоекономічна діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації); виробництво продукції на давальницькій сировині; оптова торгівля та посередництво в торгівлі; діяльність у сфері виробництва та розподілу електроенергії, газу та води; діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інженерії, надання послуг підприємцям.

Платники податків, які користуються податковими канікулами і одночасно здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), зобов'язані нараховувати та здійснювати авансовий платіж з податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток за основною ставкою за звітний податковий період, в якому було сплачено нарахування та виплату дивідендів. Податковий кодекс України також передбачає, що платники податку на прибуток підприємств у відпустці: подавати до органів декларацій державної податкової служби про податок на прибуток підприємств у спрощеному вигляді; вести спрощений облік доходів і витрат з метою розрахунку об'єкта оподаткування за Методологією, затвердженою Міністерством фінансів.

Разом для платників, які користуються податковими канікулами, Податковий кодекс встановлює наступне: (a) сума коштів, не перерахованих до бюджету при застосуванні ставки податку, спрямована на переоснащення матеріально-технічної бази, на погашення кредитів, що використовуються для цих цілей, та виплату відсотків за ними та/або поповнення власного оборотного капіталу; Обсяги коштів, не перерахованих до бюджету при застосуванні податкової ставки 0%, визнаються доходом одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів у розмірі таких витрат. Якщо суми коштів, не перерахованих до бюджету при застосуванні, ставки податку 0% не використовуються за цільовим призначенням або не використовуються платником податків протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів не використовується за цільовим призначенням, враховуються в бюджеті в першому кварталі наступного року.

дошкільні та загальноосвітні заклади недержавної форми власності, отримані від надання освітніх послуг; підприємства енергетичної галузі в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами, затвердженими Національною комісією з регулювання електроенергетики, для капітальних інвестицій для будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, основних та розподільчих (місцевих) електричних мереж та/або сум, спрямованих на погашення кредитів, що використовуються для фінансування вищезазначених цілей. Підрозділ 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України також передбачає велику кількість пільг для платників податку на прибуток.

Тимчасово, раніше 01.01.20, звільнений від оподаткування: прибуток виробників біопалива, отриманого від продажу біопалива; Тимчасово, раніше 01.01.20, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманих ними від господарської діяльності з видобутку та використання газу (метану) вугільних родовищ, які здійснюються відповідно до Закону 21.05.09. Ні. 1392-VI "Про газ (метан) вугільних родовищ". Тимчасово, протягом 10 років, починаючи з 01.01.11 г. звільнені від оподаткування: прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманого від надання готельних послуг в готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих або реконструйованих або в яких проводилися капітальні ремонтні роботи або реставрація існуючих будівель і споруд; прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості, крім підприємств, що виробляють продукцію на давальницькій сировині.

У той же час, для перехідного періоду раніше 01.01.12 г. для підприємств легкої промисловості, які на момент набраного чинності положень Податкового кодексу України мають, контракти на виробництво продукції на сировині броду, строк дії яких закінчується протягом встановленого строку, дозволяється використовувати таку пільгу; прибуток підприємств регіону електричної енергії від продажу електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії; прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суднобудівної галузі; прибуток підприємств авіабудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення науково-дослідних робіт такими підприємствами, що виконуються для потреб авіабудівної промисловості; прибуток інженерних підприємств для агропромислового комплексу. Тимчасово, раніше 01.01.15, звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманих ними від діяльності з виготовлення книжкової продукції на території України, крім продукції еротичного характеру.

Тимчасово, раніше 01.01.16, не включаються до доходу при оподаткуванні прибутку підприємств на суму коштів або вартість майна, отриманого суб'єктами кінематографії (продюсерів), та/або суб'єктів анімації (продюсерів анімаційних фільмів) та спрямованих на виробництво національних фільмів. Як і в чинному законодавстві, для мешканців - суб'єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її виконання та беруть участь у виконанні міжнародних договорів, але не пізніше 01.01.15, податковий період, для якого визначаються податкові зобов'язання з податку на прибуток, дорівнює одному звітному календарному року. Ставки податку на прибуток підприємств, встановлені нормами підрозділу. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»

XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що застосовуються з урахуванням наступних: сума коштів, звільнених від оподаткування, направляється платниками податків для збільшення обсягів виробництва (послуг), переоснащування матеріально-технічної бази, впровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або погашення кредитів, що використовуються для цих цілей, та оплати інтерес до них; з метою оподаткування суми коштів, звільнених від оподаткування, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених від цих коштів, у розмірі таких витрат; (a) порядок цільового використання коштів, звільнених від оподаткування, встановлюється КМУ; у разі порушення вимог щодо цільового використання коштів, звільнених від оподаткування, платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання щодо податку на прибуток за результатами податкового періоду, який враховує таке порушення, а також сплатити нарахований штраф відповідно до Податкового кодексу.

Ставка податку на прибуток і звітний період у першій редакції. Початковий графік передбачав ставку 23 відсотки з 1 квітня 2011 року, 21 відсоток з 1 січня 2012 року, 19 відсотків з 1 січня 2013 року та 16 відсотків з 1 січня 2014 року; прибуток за перший квартал 2011 року оподатковувався за правилами Закону про прибуток і ставкою 25 відсотків. Надалі законодавець змінював цей графік. У 2026 році загальна базова ставка становить 18 відсотків, а категорії зі спеціальними ставками визначаються статтею 136 чинного Кодексу.

Для переходу у 2011 році декларацію складали наростаючим підсумком за другий квартал, другий–третій квартали та другий–четвертий квартали 2011 року; перший квартал завершував період дії попереднього закону. За сучасним порядком квартал, півріччя, три квартали й рік застосовуються з урахуванням категорії платника та критерію річного доходу, а фінансова звітність подається як невід’ємна частина декларації.

прибуток підприємств, отриманих ними від діяльності з одноразового виробництва електричної та теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива; прибуток виробників техніки, обладнання; певна ст. 7 Закону про 14.01.2000. Ні. 1391-XIV / «Про альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, в тому числі самохідної сільськогосподарської техніки та електростанцій, що споживають біологічне паливо, отриманих від продажу обладнання, обладнання та приладів, що виробляються в Україні. Ми будемо раді бачити Вас серед наших постійних клієнтів! Удачі у вашому бізнесі! Реєстрація підприємств в Україні, реєстрація ТОВ | Ліцензії | Бізнес-інформація | Маркетингові дослідження | Офшор. Готові компанії Інвестиційний консалтинг | Послуги для іноземців | Корпоративне право | Митне право | Інтелектуальна власність | Суди | Аудит.

Податковий аналіз, підготовка декларації та супровід обліку доступні й надаються УБК. Профільний фахівець компанії докладно роз’яснить усі деталі чинних і нових умов, зіставить фінансову звітність, податкові різниці та календар подання і буде радий відповісти на ваші додаткові запитання. Бажаємо вам успіхів у розвитку прибуткового й керованого бізнесу.

Міжнародна торгівля та вихід на зовнішні ринки

Реєстрація підприємств в Україні