Основний метод і шість способів визначення вартості

За основним методом митна вартість починається з ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за імпортований товар, з коригуваннями, прямо передбаченими статтею 58 Митного кодексу. Цей метод застосовується за наявності встановлених Кодексом умов і документально підтверджених числових даних. Для звичайної комерційної закупівлі він найближчий до фактичної економіки контракту.

Якщо умови основного методу відсутні, Кодекс передбачає другорядні методи: за ціною договору щодо ідентичних товарів, щодо подібних товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості та резервний. Черговість і підстави переходу визначає Митний кодекс. Для власника значення має кінцева цифра, оскільки вона впливає на мито, імпортний ПДВ і повну собівартість партії.

До укладення великого контракту можна порівняти кілька умов Incoterms, варіанти доставки та страхування. Ціна постачальника сама по собі показує лише частину майбутніх витрат. Повний розрахунок дає можливість обрати партію, логістику та продажну ціну в Україні ще до оплати товару.

Контракт, інвойс і складові митної вартості

Стаття 53 Митного кодексу називає основні документи для заявленої митної вартості: декларацію митної вартості у встановлених випадках, зовнішньоекономічний договір, інвойс, платіжні документи за наявності оплати, інші бухгалтерські матеріали, транспортні документи та відомості про вартість перевезення, ліцензію на імпорт у відповідних випадках і страхові документи.

Транспорт до місця ввезення, страхування, навантаження та інші передбачені законом складові додаються до ціни за правилами статті 58, якщо вони вже відсутні у ціні контракту. Умови EXW, FCA, FOB або CIF розподіляють витрати між сторонами по-різному, тому однакова ціна товару може давати іншу митну вартість.

Знижка постачальника, комісія, роялті, платіж третій особі або окремі матеріали покупця мають бути зрозумілими з договорів і розрахунків. Для регулярних поставок корисна таблиця собівартості: товар, доставка, страхування, мито, ПДВ, брокер, склад та інші витрати. Бухгалтер бачить фактичні суми, директор — маржу по кожній партії.

Додаткові документи та коригування

Коли документи містять розбіжності, ознаки підробки або бракує відомостей про числові складові вартості чи фактично сплачену ціну, митний орган може письмово запросити додаткові документи за статтею 53. Декларант має 10 календарних днів для подання наявних матеріалів із передбаченого Кодексом переліку. Митний орган працює саме з документами, названими цією статтею.

Якщо прийнято рішення про коригування, імпортер бачить підстави, числовий розрахунок і суму додаткових платежів. За умовами статті 55 товар може бути випущений із забезпеченням сплати різниці, а протягом 80 днів з дня випуску декларант має право подати додаткові документи для підтвердження заявленої вартості. Після їх подання митний орган протягом 5 робочих днів приймає письмове рішення.

УБК може розібрати контракт, метод, складові ціни та документи конкретної партії. Клієнт отримує числовий розрахунок собівартості ввезення і комплект, з яким можна працювати разом із брокером, бухгалтером та митним органом.

Для повторних поставок корисно зберігати однакову структуру розрахунку: ціна інвойсу, окремі витрати, курс, заявлена митна вартість і сума платежів. Наступна партія тоді рахується на тих самих зрозумілих позиціях.